Подорож на край світу: Португалія, Порту

Історично Португалія зародилася на Півночі. Тому ми розпочнемо нашу подорож з "північної столиці", легендарного міста Порту, в минулому – "Портус Калі", від імені якого і походить назва країни. 

Мені в якості приза випало чотрити ночі в гест-хаузі  InPatio Guest House, що в атмосферному районі Рібейра, який є історичним центром міста та входить до світової спадщини ЮНЕСКО. 

Невеликий затишний  гест-хауз: тут арт-номери із дизайнерськими меблями та сучасними ванними кімнатами. А ще в InPatio найкращі в світі сніданки зі свіжими фруктами та домашніми пирогами!  

Заселившись, можна відправлятися на перше побачення із містом. Рекомендую спочатку піднятися до кафедрального собору Се, який колись був також і фортецею. Він розташований на вершині пагорба, тому з нього відкривається прекрасний вигляд на місто та річку Дору, що всього за кілька кілометрів впадає в Атлантичний океан. Внизу, відразу за собором, до гранітної скелі туляться старі будинки кварталу Байру-да-Се. Вузенькі заплутані вулички, численні сходи, кольорові віконниці, розвішана білизна та клітки із пташками…  Це найбідніший квартал Порто, але фотографувати хочеться кожну стіну, кожен куточок.

Наступний орієнтир – залізничний вокзал Сао-Бенто, один із найкрасивіших в світі. Варто заглянути всередину: хол викладено відомою португальською плиткою «азулежу». І якщо уважно розглянути всі малюнки, то можна ознайомитися із португальською історією, зображеною на них.

Поруч – готична церква Сан-Франсишку  (Rua da Bolsa, 7), яка вражає своєю дерев’яною позолоченою різьбою. Я потрапила туди випадково, ховаючись від дощу, однак ніяк не могла надивитися на всю красу всередині.

Далі йдемо по широкому проспекту Avenida dos Aliados, сучасної центральної вулиці міста, що приведе нас до міської ратуші із 70-метровою вежею. Трохи далі знаходиться ще одна  вежа – дзвіниця церкви Клерігуш, Torre dos Clerigos, висота якої 76 метрів. Саме вона – найвища в Португалії та символ міста Порту.

У всіх путівниках рекомендують обов’язково відвідати одну з найгарніших книгарень у світі Livraria Lello 1906 року. Оскільки я такий собі книгоман, то це місце стало # 1 у особистому списку must-visit. Чесно, не вразило. Звичайно, сподобалися хитро сплетені «сходи на небеса». А так - тільки натовп туристів та не надто широкий вибір літератури.

Тому далі можна спокійно ховати карту, забути всі рекомендації та звернути в найближчу вуличку. Загубитися, щоб зрозуміти, чим дихає місто по-справжньому…

Вечір в Порто, звичайно, бажано провести за келихом вина. Залежно від вподобань, можна посидіти в суперпопулярному Cafe Magestic із розкішним інтер’єром в стилі арт-нуво...

...або ж в сучасному барі із аскетичним дизайном, навіяним французьким Арт Деко, La Boheme (Rua Galeria de Paris, 40). 

Порто – місто, де можна безкінечно довго блукати старими вуличками, що ще згадують моменти історії. Але я рекомендую трохи вийти за межі центру та пізнати інші райони Порто, не менш цікаві. Доїжджаємо до станції метро Casa da Música, яка отримала назву від сучасного концертного залу, збудованого у 2001 році, коли Порто обрали Європейською культурною столицею. І сьогодні ця химерна будівля зі скляними стінами є символом сучасного міста. Тут щодня проводяться екскурсії для відвідувачів та численні музичні події.

Далі прямуємо до Музею сучасного мистецтва Serralves. До речі, в неділю до 13.00 –  безкоштовний вхід для всіх відвідувачів. Зажди цікаві експозиції, інтерактивні інсталяції, виставки фотографій – тут аж ніяк не нудно, як в деяких класичних музеях. Також рекомендую сувенірну крамницю із дизайнерськими речами та книжковий магазин, де великий вибір стильних блокнотів. Але навіть якщо сучасне мистецтво – не ваша стихія, то зверніть увагу: музей розташовано всередині величезного парку, що гармонійно поєднав у собі традиційні сади (із трояндами та «лебединими озерами»), хвойний ліс та справжню ферму.

З музею Саррельвеш всього кілька зупинок автобусом до океану. Тут можна перекусити сандвічем в набережному кафе, спостерігаючи за білими хвилями та серферами. Якщо хочете роздивитися людей із дошками краще, то можна заплатити 50 центів та піднятися на Forte de São Francisco Xavier або ж Castelo do Queijo, що в перекладі означає «замок сиру». Тому що форт був побудований на вершині скелі, яка нагадує шматок сиру. А сьогодні під його стінами люблять збиратися португальські пенсіонери і просто на каменюках грати в карти.

Далі сідаємо на трамвай та вздовж океану повертаємося до вже рідного району Рібейра. Звідси, перед заходом сонця, саме час відправитися в круїз по Дуро на човні - Cruzeiro das 6 Pontes. Хоча я й не люблю такі туристичні екскурсії, але завдяки рекомендації португальського друга вирішила спробувати. А тепер щиро раджу й вам!

Порто – місто шести мостів. Проїжджаючи під ними, ти ніби подорожуєш у часі. Міст Понте-де-Дона-Марія-Піа був збудований по проекту Гюстава Ейфеля у 1877 році. А Понте-де-Дон-Луіш збудував учень Ейфеля – Теофіл Сейріг – 1886 році. Цей міст вже став моїм улюбленим: він пішохідний та дворівневий, з’єднує Рібейру із відомими винними погребами міста Віла-Нова-ді-Гайя. 

Поїздка на кораблику коштує 10 євро, в цю вартість входить і дегустація портвейну. Тому сміливо переходимо міст і йдемо смакувати гордість португальців – портвейн! У Quevedo Porto Wine можна не тільки ознайомитися із історією портвейну, особливостями його виробництва та споживання, а й послухати безкоштовно справжнє фаду, fado  (з 16:30 до 18:30). Це особлива традиційна португальська музика, надзвичайно емоційна, з нотками ностальгії, любовної трагедії та самотності. Ідеальне завершення ще одного дня в Порту...

В одному путівнику по Португалії я знайшла слова, які спіймали мої думки та відчуття ще до того, як я це усвідомила:

To travel through North is to say

“here I felt, smiled, loved and prayed”.

It is to say that I let myself be carried by the current of memory…

And I wish I had stayed.