Сьогодні в програмі – поїздка до монастирського комплексу Давид-Гареджі. Випадково натрапила на пост у facebook-групі Georgian Wanderers про те, що шукають попутника. Довго не думала – I’m in!
Ханна із Німеччини, її хлопець Морітц, грузинка Софо та я зустрілися у неділю вранці на автостанції Дідубе, щоб поїхати до найближчого міста Сагареджо. Як виявилося, потрібні нам маршрутки відправляються із іншої автостанції – Ісані. Тож ми взяли таксі за 80 ларі на чотирьох в обидва боки, і наша подорож стала комфортнішою, ніж планувалося.
Монастир Давид-Гареджі знаходиться за 60 км від Тбілісі, на кордоні із Азербайджаном. Дістатися до нього не так просто – розташований він посеред пустелі. Місце взагалі унікальне – космічні пейзажі, жовто-червонуваті кольори, вітер та сонце.
Започаткування монастиря вважають VI ст. н.е. Один із тринадцяти асссирійських ченців, котрі проповідували у Іберії, Давид, оселився у печері – Лавра Давида. До цього він жив у Тбілісі на горі Мтацмінда, де сьогодні стоїть церква «Мамадавіті» та Пантеон. Але після конфліку вирішив втекти до абсолютно дикої місцевості – пустелі. Пізніше у Давида з’явилися послідовники, які оселилися у скельних печерах на горі Удабно.
 |
| У фресках святих стерті обличчя |
Чесно кажучи, детальніше в історію ми не вдавалися. А просто намагалися якомога більше побачитися, осягнути, сфотографувати, врешті-решт. Бо насправді панорами в цьому місці неймовірні. Марш-кидок через хребет, що розділяє дві держави. До речі, офіційний кордон до сих пір не встановлений, оскільки конфлікт все ще продовжується. Обід на вершині, з виглядом на марсіанські пустелі Азербайджану. Монастирські келії в скелях зі старовинними фресками. Прикордонний пункт грузинів. Край світу.
 |
| Грузинський прикордонний пункт. Демаркацію досі не проведено. |
Поїздка виявилася неочікувано-дивною, наповненою безмежжям пустелі та нереальною тишею, спокоєм та натхненням.
Комментариев нет:
Отправить комментарий