Як я потрапила до Китаю. Одна божевільна історія.

Так я точно ще нікуди не їхала. Стільки кілометрів на годину не долала. Спробую із уривків дорожніх заміток скласти пазл моєї спонтанної поїздки до одного з регіонів Китаю — Сіньцзян-Уйгурського автономного району (СУАР або ж Сіньцзян). Для повноти картини історію варто розпочати ще за кілька днів до самої подорожі…

ЧАСТИНА 1

Коломия—Чернівці—Кам’янець-Подільський—Чернівці—Вижниця—Чернівці—Київ

Після шаленого літа в Карпатах я повернулася додому із однією думкою —виспатися! Однак вересень відразу закрутився подіями. Не встигла приїхати до бабусі в Коломию, як відразу чкурнула на поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. Там нічні читання Жадана у філармонії плавно перетекли в ранкові на старому єврейському кладовищі. Після чого спонтанно поїхала до Кам’янця-Подільського на фест RESPUBLICA. Три ночі – три різних області. Якби ж то я знала, що буде далі…

Пост-фествальний ранок розпочався із телефонного дзвінка з Китайського посольства: «Ирина, доброе утро! Вы летите в Китай?». Ще днів десять назад подруга Іра запропонувала мені прийняти участь у семінарі для молодої еліти країн Євразії. Він проходитиме в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, на північному заході КНР. Я відправила резюме, однак не отримала ніякого підтвердження. Тому радісно про все забула. А тут вже післязавтра треба бути в Китаї!

Я повертаюся до Вижниці, приймаю рішення нікуди не рипатися, а під вечір на свою голову говорю «так!». І понеслося. Речі перепаковані, на Bla Bla Car до Києва, вранці — посольство. Через кілька годин у мене на руках віза Китаю. І це все в напівдрімотному стані. Квитки ще не куплені, а завтра вже треба вилітати… 

Спати, спати, спати… Це єдине, що крутиться в голові. У мене хронічний недосип вже більше місяця, а події останніх 5-ти днів настільки стрімко розвиваються, що моя свідомість відмовляється сприймати реальність адекватно. Я все роблю на автоматі, не задумуючись над деталями. Просто довіряюся течії. Це течія гірського Черемоша, безумного, який збиває з ніг і закручує у вирві. 

Обираю найдешевший варіант перельоту авіалініями Air Astana за 12 тисяч, однак летіти з Москви. Знову шукаю варіанти на Bla Bla Car: 900 км за 16 годин цілком реально. Єдине, що мене турбувало, — кордон. Через сьогоднішню ситуацію там може трапитися будь-що.

Моя інтуїція мене не підвела. Машина простояла на російському кордоні цілих 7 годин. В якийсь момент прийшла переоцінка цінностей: досить гнатися за мрією всюди всигнути. Коли вже остаточно вирішила повертатися до Києва, я зрозуміла: назад не поїду. Тоді я буду вічно собі дорікати тим, що здалася і не використала такий шанс. Буде, що буде.

Я вперше в житті cпізнилася на літак.

ЧАСТИНА 2

10.09.2015 Москва — Алмати (Казахстан) — Урумчі (СУАР, Китай)

Добралася до «Шереметьєво» о 6 ранку. У руках — роздруковані чекіни на літак, що вже давно не тут. Якби життя було ідеальним, а я трохи розумнішою, то в цей час могла би гуляти десь у Казахстані.

Вдалося змінити рейс (+ $120), лечу через Алмати. Ну що ж, щасливої дороги! Гіп-гіп ура людській дурості та авантюризму!

За сьогодні вже третій штамп у паспорті, колекція поповнюється. Можна доплюсувати ще одну відвідану країну, однак я навіть півдня не побула тут — тому не рахується. Треба обов’язково відвідати! Бо політ над Казахстаном був одним із найбільш вражаючих: пустеля і гори. 

Забудьте про політ над Казахстаном, якщо ви літали над Китаєм. Нічний вигляд міста Урумчі, столиці Сіньцзяну, настільки вражаючий, що хотілося кружляти вічно. Тисячі зірок в сотнях сур’їв на землі. А зараз я дивлюся на нічне місто з 14-го поверху готелю*****. Замоталася в білий халат і роблю селфі в дзеркалі;) А ще намагаюся з’язатися по Skype із Мартою, бо тут заблоковані Facebook, Instagram, Google…

Все ще не покидає відчуття, ніби мене запхали всередину до якогось китайського фільму. Вивіски з ієрогліфами, співаюча мова довкола, суцільний сюр. Я до сих пір не можу повірити, де опинилася.

11.09.2015 Урумчі

Проспала. Я тупо проспала офіційне відкриття програми. Прийшла на годину пізніше і тільки тому, що до мене в номер стійко намагалися додзвонитися. Дипломатичний колапс, що сказати;)

На табличці написано: Колотило Ірина

Поява України (тобто мене) серед учасників семінару справила ефект. Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Молдова, Білорусь, Вірменія, Грузія, Узбекистан… Всі говорять про гордість та силу духу нашого народу, називають героями. Однак постійно запитуюють про Америку та фашистів. Ставлю за ціль попрацювати над цим питанням.

Уйгурське поселення в місті Текес

Після обіду першого ж дня ми сідаємо до автобусу, щоб вирушити в двотижневу подорож незвіданим регіоном Сіньцзян. Іноземна делегація у складі 20 відчайдух мандрує Шовковим шляхом XXI століття. 

Далі — 5000 км доріг, годинна турбулентність над пустелею Гобі, казахське весілля, мізки барана та суп із плавців акули, засніжений Тянь-Шань та високогірне озеро Сайрам, мечеті та буддистські храми, уйгурські поселення, казкове місто Кашгар, 5-зіркові готелі та справжні китайські базари… А про що вам було б особливо цікаво дізнатися?

Веселий продавець в Кашгарі