Хмельницький без Богдана: екскурсія містом

Українське місто зі славетною назвою Хмельницький навряд чи можна назвати сучасним економічним та культурним центром, як про це пише Вікіпедія. Все, що ми про ми про нього знали раніше, - це Хмельницький ринок та Прикордонна академія. Тож якщо ви хочете відвідати  його як турист, відразу попереджаємо: там робити нічого. Інша справа, коли у вас знайдуться хмельницькі друзі, які в 11 год ранку зустрічатимуть на пероні з пляшкою совєтського шампанського!

Екскурсію містом розпочали зі стадіону "Поділля", в народі - "Падолька". Вхід на матчі - 2 грн. Але  хмельницький народ краще буде дивитися гру з балконів, стін та дахів, аніж платити :)

Далі нас потягнули в Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби - alma mater наших друзів-музикантів. Потрапили якраз на закінчення зимової сесії, тому ми стали свідками вештання коридорами п'яних студентів. Крім того, це було чудовою нагодою згадати Ірі своє фортепіанне минуле, а Марта встигла освоїти контрабас (прим. - струнно-смичковий музичний інструмент, який має риси як скрипкового сімейства, так і сімейства віол. Загальна висота інструмента приблизно 2 м).

Щиро радимо відвідати Хмельницький музей-студію фотомистецтва — музей старовинної фототехніки. Якщо вірити джерелам, то схожих музеїв є лише два: у Москві та Дрездені. Тут дійсно зібрана хороша колекція, в якій понад 500 експонатів. Вхідний квиток коштує 5 грн., але якщо ви закосите під студентів, то зможете потрапити сюди всього за 2 грн! (ціни продовжують дивувати)

Наступним пунктом призначення стала затишна кав'ярня "Легенда" при міському Будинку культури. Тут пропонують найкращу натуральну каву, чай, молочні коктейлі. Але ми, звичайно, прийшли не за цим: в "Легенді" підпільно куштували домашню бехеровку (50 грн. за 0,5 л). 

Будучи в Хмельницькому, не могли не завітати до магазину музичних інструментів нашого друга Сергія - гітариста гуртів "Безодня" та "Мотор'ролла", де спробували свої сили на всьому, що тільки може видавати звуки.

Центральна вулиця Хмельницького - "Стометровка" - запам'яталася яскравою ілюмінацією, вуличними музикантами-трубадурами та мєсними пацанчіками, які ходили шеренгою по 15 чол., перегороджуючи всю вулицю. А ще нам показали безглуздий пам'ятник-фонтан барону Мюнхгаузену в безглуздому місці.

Після всіх поневірянь хмельницькими місцями ми попрямували до монотеатру "Кут". Але не дивитися спектакль одного актора, а куштувати відомі "кутики" - найсмачніші сендвічі в усьому місті! "ТриКУТники" всього за 10 грн., а "Люк" з яйцем - за 12 грн. Величезне горнятко запашного чаю - 5 грн. В цьому закладі збирається вся творча тусовка міста.

Крім  кутиків, хмельницькі хлопці люблять добре випити і смачно закусити по-козацьки: оселедець, сальце, карасики. Тому ми продовжили в новому пабі "Уругвайський льотчик".  Це доволі великий заклад з багатьма залами різних стилів.

А на закуску залишили клуб "Матадор". Раніше це було культове місце, де відіграло багато відомих гуртів (ми вже були тут раніше на "Димній суміші" в 2010-му). Однак сьогдні це, за словами хмельницьких друзів, місцева "конюшня, тошниловка, обригаловка". За 10 грн. ми порозважалися під музичку, яку крутив всіма улюблений Ігор Прощук, а також поспостерігали за мєсними - пасанчіком в спортивних штанях та червоному в'язаному светрі, "шикарною" дамою в шубі та сонцезахисних окулярах (яка, до речі, виявилася першою леді-Schranz України, DJ Анна Вєтєр) та п'яним буянням Сашка Дредастого, гітариста гурту Magic Dolls.

І насамкінець хочеться подякувати всім хмельницьким, хто провів цю добу разом з нами: Тромбону за гостинність, Білику за сальце, Юрчику за те, що виграв "Червону руту 2011", Палі за довге волосся, Прощуку за екскурсію, Дредастому та Чуваку-Чуваку за п'яний дебош, Костюку за любов до RHCP, Баску за транспорт, Швецю за те, що він є.