Польський пункт пропуску: «У вас словацька віза. Чому їдете до Польщі?» - «На концерт Пола
Маккартні!» - «А, Пол!».
Hello, Poland! Paul
McCartney is Getting ‘Out There’!
Концерт почався майже вчасно, хвилин на 10 пізніше. І
тривав фактично три години. Абсолютно непомітно прошов цей час, мені б ще
слухати і слухати!
Пол взагалі на висоті. Навіть не віриться, що йому 71
рік, а він рухається, поводиться на сцені, наче хлопчик. Той самий 23-річний "розумник Пол" із далекого 1964-го.
Як тільки Пол вийшов на сцену, весь стадіон піднявся на
ноги (треба сказати, що всі місця були сидячі. Навіть на футбольному полі, де
як правило, стоячі фан-зони, люди сиділи!).
Поляки гучно вітали Маккартні, а я не могла навіть
крикнути чи похлопати. Стояла, наче вкопана. І не вірила своїм очам. Така «емоційна
відсутність» для мене і є найбільшим проявом емоцій. Ось він, Пол, перед тобою:
живий, справжній. Всередині мене купа всього, а назовні – нуль. Це, мабуть,
захисна реакція організму (захисна для оточуючих). Уявляю, якби ті всі емоції
вийшли назовні!!!
Ну але найбільше всіх підривали, звичайно, бітлівські хіти: All My Loving, Lady Madonna, All Together Now, Ob-La-Di, Ob-La-Da, Eleanor Rigby, Back in the U.S.S.R., Let It Be...
На ‘Hey Jude’ поляки флаштували флеш-моб: з першими акордами пісні
підняли вгору папірці з однаково надрукованими «бітлівським» шрифтом словами ‘HEY’ та ‘PAUL’. Виглядало круто, фактично весь стадіон взяв участь.
А на ‘Live and Let Die’ очікувано, але від того не менш
видовищно, шоу із феєрверками, фаєрами, світловими спец-штуками. Це було ЄЄЄ!!!
На перший біс Пол заспівав разом зі всім стадіоном ‘Yesterday’. Така коротка, така шедевральна.
Найкрутіший відеоряд супроводжував божевільну ‘Helter Skelter’. Насамкінець концерт перетворився в справжнє рок-шоу!
Thank you, sir Paul, for the pure
emotions! You've rocked the Warsaw! This is the music that keeps me alive... LIVE
AND LET DIE!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий