Ми збиралися о 7.20 ранку на Південному вокзалі. Ім’я та прізвище кожного ретельно перевіряли за списком відповідно до паспорту. У рюкзаку – вода, бутерброди, яблука, powerbank. Cьогодні ми цілий день з друзями проведемо на екскурсії. Екскурсії до Чорнобильської зони відчуження. Взагалі-то слова «екскурсія» чи «туризм» у даному випадку краще не використовувати. Офіційно таку поїздку називають «інформаційно-навчальний візит».
Коли знайомі дізнавалися, що їдемо до Чорнобиля, реакція була переважно двох типів: 1) Що ти там забула? 2) Туди треба зі сталкерами, бо з організованою групою нецікаво. Дві крайності, а правда, як завжди, десь посередині… Я хотіла розвіяти власні побоювання, побачити ту частину України, що перетворилося на темну пляму історії. Зрозуміти як тих, хто змушений був покинути свій дім, так і самоселів, що повернулися, незважаючи на. Тож як виглядає місце найбільшої у світі техногенної катастрофи тепер?
Надалі я опишу тільки власні спостереження. Жодної статистики, цифр чи сухих фактів.
Чорнобильська зона відчуження – це природний заповідник, де відновилася популяція тварин, що були на межі зникненни. Так, тут живуть вовки, рисі, дикі коні, у річці плавають гігантські соми. І це все не через радіацію, а тому, що втручання людини фактично не відбувається. Жодних двоголових мутантів з трьома лапами. Тільки прекрасна природа, багата і недоторкана. Ми зупинилися на шляху до Прип’яті, щоб погодувати Семена - вже популярного серед туристів лиса, що завжди чекає біля дороги на смаколики, і бере їх просто із рук.
Чорнобильська зона відчуження – це територія, на котру не поширюється Закон про декомунізацію. Машина часу, що повертає на 30 років назад. В’їзний знак до Чорнобиля містить серп і молот, дбайливо пофарбований у червоний. А на знаку Прип’яті під назвою міста знаходимо дату його заснування – 1970. Місто майбутнього, як про нього раніше говорили. Місто-привид, так його називають тепер.
Прип’ять – тут немає нічого цікавого (якщо ви в пошуках туристичних атракцій). Один із учасників екскурсії так і сказав: «Я багато де подорожував, тому типова радянщина мене не вражає. Давайте вже повертатися до Києва». Покинуті будинки, школи, зарослі деревами стадіони й площі. У квартирах фактично голі стіни, бо все, що не винесли мародери, солдати за наказом викидали з вікон й відвозила на могильники.
Обережно! Далі починається висока концентрація розумних слів, цифр та фактів!
Чорнобиль-2 або загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга» – найбільш вражаючий об’єкт зони відчуження. Після перегляду контроверсійного документального фільму "Російський дятел" (Чед Гарсія, 2015) відвідування «Дуги» стало моєю idée fixe. Фільм отримав приз великого журі за найкращу іноземну документальну стрічку на фестивалі Санденс. Я би дала приз об’єкту за найбільш безглузде використання коштів (вдвічі дорожче, ніж будівництво Чорнобильської АЕС), за найвищий ступінь секретності (де запитань більше, ніж відповідей) та найбільш інстаграмну локацію.
Чорнобильська АЕС – це місце, котре коштуватиме Україні близько 600 мільйонів на рік. На будівництво нового безпечного конфайнменту (НБК), що покликаний захищати радіоактивні уламки реактора протягом ста років, витратили приблизно 1,5 мільярда євро. Він був збудований за кошти 28 держав-донорів, але далі Україна має справлятися сама.
Чорнобильська АЕС – це місце роботи великої кількості спеціалістів. Хоча насування арки НБК на об’єкт «Укриття» 4-ого енергоблоку завершено ще минулого року, однак тут продовжується активна робота. В основному це герметизація і демонтаж нестабільних конструкцій, наскільки я зрозуміла зі слів працівника станції. Ведення НБК в експлуатацію за планом має завершитися у листопаді цього року. Як воно буде, невідомо.
І останній пункт. Чорнобильська зона відчуження – це насамперед місце пам’яті та осмислення трагедії, як би пафосно чи по-шкільному це не звучало. Але дехто сприймає зону не більше за екзотичну розвагу: бо як пояснити численні усміхнені селфі на фоні реактора чи меморіалу покинутих населених пунктів?
P.S. Рекомендую почитати книгу білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього», де замість епілогу – оголошення про туристичні поїздки в Чорнобиль: «Відвідайте ядерну Мекку. Буде що розповісти друзям, коли повернетеся додому». Ну от ми і розповідаємо…
Комментариев нет:
Отправить комментарий