Щедрий вечір, добрий вечір!

Відьмочка, ескімос, бабця, індіанець, чорт і Боярський. Таким веселим гуртом ми ходили ввечері 13 січня від хати до хати, щедруючи добрим людям на здоров’я. Як виявилося, відроджувати українські традиції на київській Борщагівці – справа нелегка. В перших дворах на веселі вигуки «Пане-господарю, дозвольте защедрувати!» реагували не зовсім привітно: не хотіли відчиняти ворота, десь ховалися за вікном, а хтось просто вимкнув світло. 

І тут з’явився таксист Саша: зупинився посеред вулиці, сам попросив защедрувати. Він реально був у захваті! Таксист виявився хорошим на початок. Далі всі люди радісно приймали нашу маланку! Щедро «обдаровували», пригощали і солодким, і гірким, просили зайти до їхніх друзів. 

Раптом на сцені знову з’являється таксист Саша. Він спеціально шукав нас околицями, щоб відвезти до себе додому заспівати його дружині зі Львова. Пізніше виявилося, що то не так наші щедрівки, як відьмочка Анжелка сподобалася. Але любить він жінку:) Ми, як справжні музиканти, із гітарою, тамбурином і веселим настроєм, загрузилися в машину… і тут почалися наші гастролі! Засніжена Окружна, швидкість 140 км/год. 

Великі будинки і маленька комуналка, Кіркоров в телевізорі та хлопчик, який співає Сукачова, кутя з Івано-Франківська і сальце з горілочкою. В результаті – торба мандарин та цукерок і повний капелюх чесно зароблених.