Це місто страшенно втомило нас. Тиждень насиченого життя поміж яскравих кольорів, різких запахів, туристів з усього світу, жінок у нікабах, голосних продавців риби та зосереджених рибаків. Тиждень прогулянок безкінечними пагорбами і сходами під протяжні співи муедзинів, гуркіт трамвайчиків та патрульних вертольотів. Тиждень аутентики у народному мистецтві та вуличному арті відразу за поворотом.
Це місто показало нам життя у найвищій його концентрації, видавши порцію натхнення розміром extra large. Тож якщо ви раптом стали одним із 14 мільйонів у місті на межі Європи та Азії, пропонуємо власний To-Do List. Дрібниці, з котрих і складається стамбульський настрій.
Поснідати на паромі вуличною їжею. Намагаючись встигнути побачити по-максимуму ми буквально забували поїсти. Так з’явилася наша маленька традиція: кожного ранку ми брали вуличну їжу, щоб поснідати на паромі, перепливаючи з азіатської частини на європейську. Серед найсмачнішого - pilav з курятиною, приготований по-особливому рис. Запивати обов’язково холодним айраном чи гарячим традиційним чаєм. І якщо у вас залишилися крихти від сніданку, обов’язково погодуйте чайок! Вони настільки звикли до гостинців, що підлітають дуже близько та просто вихоплюють з рук.
Випити каву на веселкових сходах району Кабаташ. Альтернатива Starbucks у Стамбулі — мережа кав’ярень Kahve Dünyası з доступними цінами, теплою атмосферою, найсмачнішим морозивом. Її люблять місцеві та радять відвідати гостям. І хоч би як затишно тут не було, краще взяти каву із собою та випити її на не менш улюблених місцевими сходах, розфарбованих у кольори веселки, дивлячись на Босфор.
Загубитися в районі Мода. Бо тут хочеться заглядати до кожного дизайнерського магазинчика, тату-салона, перебирати платівки, порпатися у вінтажних речах. І немає сенсу ходити за картою, ви все одно втратите орієнтування. Саме у цьому районі ми натрапили на Dreamers Cafe — невеличкий заклад із цілою стінкою фігурок Star Wars. Щастя, це коли ти в десь свого 28-го дня народження п’єш турецьку каву поряд із магістром Йодою.
Поспілкуватися з місцевими котами. Без цього і Стамбул не Стамбул. Вони всюди, і їх насправді дуже багато. Коти лежать на підвіконнях, клумбах, ящиках, лавицях, газонах, блукають вулицями та переходять дороги, голосно вітаються з людьми і наполегливо просять шматок кебабу. Інколи вони боляче кусаються чи довго тебе переслідують. Але не погладити кота тут ніяк не вдасться. Бо самі прилізуть під руки;) А ще в Стамбулі порівняно мало собак. Якщо які й трапляються, то якихось гігантських розмірів. Все-таки коти всерйоз та надовго зайняли переможні позиції в Стамбулі, ставши одним із символів міста.
Придбати милі дрібниці на Galipdede Caddesi. У районі Бейоглу, на вуличці із тисячами сувенірів та музичних інструментів Galipdede, трохи вище Галатської вежі, ми набрели на магазинчик Pera Soaps. Тут великий вибір дизайнерських рушничків для хамаму та натуральних мил на основі оливкової олії. Вам усе гарно запакують та ще й пришпилять маленький амулет «турецьке око». Вийти із порожніми руками з цією вулички навряд чи в когось виходить, однак і ціни тут дешевші, ніж в інших місцях. Тому для сувенірного шопінгу — саме сюди!
З’їсти balik ekmek біля Галатського мосту. Щойно спіймана риба, запечена на грилі, полита лимоном, із зеленню та кільцями цибулі, щедро присмачена спеціями, у хрусткій булочці — це найсмачніше, що трапилося з нами у Стамбулі. Настільки, що і пальчики оближеш, і язик проковтнеш, і за вуха не відтягнеш. Придбати фірмовий рибний сендвіч можна з обох сторін мосту, та атмосферніше брати просто біля рибного ринку на стороні району Каракей. Там же сісти на пристань, довго смакувати кожен шматочок та милуватися мінаретами Султанахмету. І робити селфі з набитим ротом.
Вилізти на дах будинку з чашкою імбирного чаю. Скуштувати фісташкову баклаву. Погадати на кавовій гущі. Перекусити бубликом з кунжутом — сімітом. Намагатися вичитати турецькою в бібліотеці рецепти страв. Пробувати рахат-лукум на ринку…
Список із must do речей в Стамбулі можна безкінечно продовжувати. Для кожного він буде своїм. Але всі ці дрібниці пахнутимуть гостро-солодкими спеціями, які після себе залишають довгий насичений післясмак.
P.S. Обов’язково подивіться фільм «Щепотка перца» (2003). Тоді відразу стане зрозумілим, чому Стамбул потрібно насамперед смакувати. У всіх його проявах.
Комментариев нет:
Отправить комментарий